Вісник Ольшаницької школи
Glory to Ukraine ! Glory to Heroes !
Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 132
Новини osvita.ua
Статистика
Total users: 47
Статистика
Всього на сайті:
Нових за місяць:
Нових за тиждень:
Нових вчора:
Нових сьогодні:
Лічильник
Онлайн
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Cьогодні нас відвідали
Швидкість Нету
Пошук

 Ткаченко Надія Василівна.19.01.41 р.н. Учитель математики. Закінчила Київський Державний педагогічний інститут ім. Горького . З 1963 року по 2008 рік працювала в Ольшаницькій ЗОШ I-III ст.
Автобіографія

Я, Ткаченко Надія Василівна, народилася 19 січня 1941 року в с. Сизенків Баришівського району Київської області в сімї колгоспників.В 1948 р. вступила в 1 клас Сизенківської початкової школи, яку закінчила в 1952р. і вступила до 5 класу Сулимівської початкової школи Баришівського р-н. Школу закінчила в 1958р. і зразу ж вступила на фізико-математичний факультет Київського Державного педагогічного інституту ім. Горького, який закінчила в 1963р. і була призначена вчителем фізики в Ольшаницьку середню школу Таращанського р-ну.З 1967 по 1972р працювала організатором позакласної та позашкільної роботи даної школи.З 15.08.1972р. по 15.08.1973року працювала заступником директора по навчально-виховній роботі та вчителем фізики Біло-Козятинської середньої школи Вовчанського р-ну Харківської обл.. З 15.08.1973р. по 10.01.1974р. працювала вчителем фізики Качанівської н/с школи Хмельницького р-ну Вінницької області. З січня 1974р. по даний час працюю вчителем фізики та математики Ольшаницької  середньої школи. З 1984 по 1996р. працювала заступником директора з навчально-виховної роботи даної школи. Маю дві дорослі доньки та двоє внуків.
Домашня адреса: с. Ольшаниця в. Шкільна 18  Рокитнянського р-ну  Київської обл.     22.03.05
 

 

 


 Дудар Ніна Петрівна.19.10.42 р.н. Учитель історії. Закінчила Київський педінститут .Відмінник освіти України. Має вищу кваліфікаційну категорію та звання старшого вчителя. З 1970 року по 2010 рік працювала в Ольшаницькій ЗОШ I-III ст.

 Автобіографія

Я , Дудар Ніна Петрівна , народилась 19 жовтня 1942 року в с. Стовпів Чуднівського району Житомирської області в селянській сімї. В 1957 році закінчила Стовпівську семирічну школу.Продовжила навчання в Будичанській середній школі , яку успішно закінчила в 1959 році. В 1959 році вступила в Дубківський культосвітній технікум на хор – мейстерський відділ.В 1961 році закінчила технікум. Згідно направлення міністерства культури , працювала на посаді методиста районного БК в місті Чуднів Житомирської області. В 1962 переведена на посаду методиста районного будинку піонерів. З 1962 по 1970 працювала директором будинку піонерів.З 1970 року і по даний час проживаю і працюю в селі Ольшаниця .В Ольшаницькій школі працювала піонервожатою , вихователем групи продовженого дня , вчителем історії.З 1976 по 1981 рр. навчалась в Київському державному педагогічному інституті ім. О.М. Горького  на історичному факультеті.З 1979 року голова виконкому Ольшаницької сільської Ради.З 1984 по квітень 2003року  директор Ольшаницької ЗОШ I-III ступенів.Нагороджена медаллю « Ветеран праці», медаллю « 1500 років Києву» , значком « За активну роботу ВЛКСМ ».Нагороджена грамотою міністерства освіти та обласного управління державної адміністрації.Відмінник освіти України. Маю звання старшого вчителя та вищу кваліфікаційну категорію.Депутат районної ради 3 скликань та депутат сільської ради 8 скликань.

 

   23.10.09                                                 Н.П. Дудар

 



 Василенко Надія Семенівна .07.11.44 р.н. Учитель зарубіжної літератури. Закінчила Київський педінститут .Нагороджена грамотою МОН України. Має вищу кваліфікаційну категорію та звання старшого вчителя. З 1965 року по 2011 рік працювала  в Ольшаницькій ЗОШ I-III ст.
Автобіографія

Я , Василенко Надія Семенівна , народилася 7 листопада 1944 року в с. Ольшаниця Рокитнянського району Київської області в сімї робітника. В 1951 році я пішла в перший клас Ольшаницької середньої школи , яку закінчила в 1961 році. В 1961 році я поступила в Ржищівське педагогічне училище , яке закінчила в 1964 році.В цьому ж році я поступила в педагогічний інститут імені  Горького на філологічний факультет (очно – заочний відділ) і закінчила інститут в 1968 році .      

Після закінчення педагогічного училища мене призначили вчителем початкових класів.Довжанської  восьмирічної школи Сарненського району Ровенської області.В 1964 році я переїхала в село Ольшаниця. Цього ж року в мене народилася донька Лариса.З 1965 року по 1966 рік я працювала секретарем Ольшаницької середньої школи. З 1966 року по 1969 рік – вихователем групи продовженого дня. В 1969 році в мене народилася донька Таня. З 1969 року по даний час працюю вчителем зарубіжної літератури. Домашня адреса : с. Ольшаниця  вул. Лісова – 11 Рокитнянського району Київської області  22.03.2005рік

 

 


 

 

 

 

Пазюк Тамара Назарівна.01.05.47 р.н. Учитель математики. Закінчила Уманський педінститут. Нагороджена грамотою МОН України. Має вищу кваліфікаційну категорію та звання старшого вчителя. З 1970 року по 2011 рік працювала в Ольшаницькій ЗОШ I-III ст.
Автобіографія
 Я , Пазюк Тамара Назарівна , народилась 1 травня 1947 року в с. Ольшаниця Рокитнянського району Київської області в сімї робітника. В 1954 році поступила в 1 клас Ольшаницької середньої школи , яку закінчила в 1965 році. В цьому ж році вступила на фізико- математичний факультет Уманського державного педінституту ім. П.І.Тичини  і закінчила його в 1970 році.В цьому ж році по направленню прийшла працювати в Ольшаницьку середню школу вчителем математики і фізики.На цій посаді працюю і нині.Одружена . Маю двох дорослих дітей.Чоловік – Пазюк Борис Миколайович працює вчителем фізики. 23.03.05р.

 

 

 

 

 


 Мельник Ніна Леонідівна.02.01.48 р.н.Учитель української мови та літератури. Закінчила Київський педуніверситет ім. Шевченка .Має першу кваліфікаційну категорію.З 1968 року по 2011 рік працювала в Ольшаницькій ЗОШ I-III ст.

 

 

Автобіографія
Я, Мельник Ніна Леонідівна, народилася 2 січня 1948 року в селі Ольшаниця Рокитнянського району Київської області в сім’ї робітника. У 1955 році вступила до першого класу Ольшаницької середньої школи, яку закінчила в 1966 році. Після закінчення школи рік працювала на Березанській суконній фабриці ткачихою. З 1967 року по даний час працюю в Ольшаницькій ЗОШ І-ІІІ ступенів. В 1976 році закінчила Київський Державний університет ім. Т. Г. Шевченка по спеціальності викладач української мови і літератури. З 1980 року працюю на посаді вчителя української мови та літератури.Маю дочку 1967 року народження. Домашня адреса: с. Ольшаниця,вул. Лісова, 42     22.03.2005 р.

 

 


 Барановська Ніна Петрівна.05.01.68 р.н.Педагог-організатор.Закінчила Богуславське педучилище. Має кваліфікаційну категорію спеціаліста.З 2001 року по 2012 рік працювала в Ольшаницькій ЗОШ I-III ст.
Автобіографія

Я, Барановська Ніна Петрівна, народилась 5 січня 1968 року в с.Острів Рокитнянського району Київської області в сім’ї робітників. В 1975 році вступила до першого класу Острівської середньої школи. В 1983 році закінчила 8 класів цієї школи і поступила в Богуславське педагогічне училище, яке закінчила в 1987 році.Була направлена на роботу в Бушівську восьмирічну школу вчителем початкових класів. В цій школі працювала до 2001 року. З 1 вересня 2001 року по 1 вересня 2003 року працювала виховатилем групи продовженого дня в Ольшаницькій ЗОШ I-III ступенів. З 1 вересня 2003 року працюю вчителем початкових класів в цій же школі. Одружена. Маю доньку. Барановська Марина Анатоліївна 1992 року народження. Домашня адреса: с.Ольшаниця, Рокитнянський р-н, Київська обл.
21.03.05
 
 
 

 
Пазюк Борис Миколайович. 23.07.47 р.н. Учитель фізики. Закінчив Уманський педінститут .Відмінник освіти України. Має вищу кваліфікаційну категорію та звання старшого вчителя. З 1970 по 2013 рік працював в Ольшаницькій ЗОШ I-III ст.
Автобіографія
Я, Пазюк Борис Миколайович, народився 23 липня 1947 року с. Вільшана – Слобідка Уманського р-ну Черкаської області, в сім’ї колгоспника, мати – вчителька. В 1954 році був зарахований до першого класу В- Слобідської початкової школи, яку закінчив у 1958 році. З 1958 р. по 1965р. навчався в Дубівській середній школі. В 1965році поступив до Уманського педагогічного інституту на фізико-математичний факультет, який закінчив в 1970році. З 1970 року і по нині працюю вчителем фізики в Ольшаницькій ЗОШ I-III ст. В 1971 році, на один рік, був призваний на службу в Радянську армію. Маю сімю. Дружина – Пазюк Тамара Назарівна, працює вчителем математики. Діти: дочка – Пазюк Інна 1970 р.н., син – Пазюк Микола 1973 р.н. Домашня адреса : с. Ольшаниця, вул. Рогозянська – 124.
 23 березня 2005 рік
 
 
 
 

 

 
                                    

  Іваненко Катерина Семенівна. 02.11.39 р.н. Учитель історії. Закінчила Чернівецький педуніверситет .

  З 1967 по 2006 рік працювала в Ольшаницькій ЗОШ I-III ст.

                                                            Автобіографія Ситник ( Іваненко ) Катерини Семенівни .

  Я народилася в дуже красивому і багатому селі Моринцях Корсунь-Шевченківського району Черкаської області 2 листопада 1939 року. 1 листопада мама чистила буряки на колгоспному полі і їй стало погано. Її на підводі відвезли в роділку , де я й появилась на світ 2 листопада , в неділю о 10 годині ранку. Батько працював на залізниці механіком зв’язку від станції Миронівки до станції Боярка.

  До війни дитинства не пам’ятаю але знаю , що мене виколихала на колінах баба Катерина, яка була хвора і не ходила.

  Коли почалася Велика Вітчизняна війна , то батько під Києвом налагоджував зв'язок для воїнів Червоної Армії. Там його захопили німці в полон . Вивезли до Німеччини , де йому прийшлося працювати в німецького бауера на полі. Потім працював на шахті , де йшла агітація до вступу в армію Власова. Тих хто відмовлявся відправляли в концтабори. Так він попав в польський концтабір , де тяжко працював. Звільнили його і товаришів бійці Червоної Армії. Їх погрузили , як «зрадників» Батьківщини , так називали тоді тих хто був у німецькому полоні. Повезли їх в Архангельську область , де вони заготовляли ліс для відбудови народного господарства . Жили у вагонах , де горіли буржуйки. Хто був ближче до вогню , то їм було тепло , а хто далі , то примерзав до стін вагонів. Звязку з ним ми не мали 6 років і думали , що він пропав безвісти. Літом 1947 року він приїхав додому в старій шинелі , вушанці , стареньких черевиках.

  Ми дуже зраділи , коли мама прибігла з поля і сказала , що це наш батько. Він був геть сивий.

  Батько зразу ж пішов на стару роботу і приїздив 2 рази на місяць , щоб привезти гроші. Мама зразу їх відносила в сільську Раду за налог і позику. Під час Корсунь-Шевченківської битви наше село майже повністю згоріло . Жили хто в землянках , а хто в хатах , які були маленькі на три , чотири шибкові вікна. Стіни були з лози обмазані товстим шаром глини. Вкриті хати були очеретом і соломою. Була в нас корова , яка стояла в хліву з в’язок соняшників і кукурудзи . Зимою , коли мала телитись , її приводили в хату і ми слідкували за нею , щоб не спорожнилась вона на діл. Коли теля трохи підростало , то його відводили до корови у хлів.

  Було у нас порося . Хліба воно не бачило. Смалити теж не можна було , бо потрібно було обдерти шкуру і здати в державу.

  Дуже пам’ятаю 1947 рік . Не було хліба . Батько брав полотно і рядна , виткані мамою і віз на західну Україну , де обмінював на лупу , лушпиння з проса , а мама добавляла до неї буряки , картошку , макуху і пекла такий хліб.

 Весною 1948 року ми зривали молоде листя з вишні і їли. Їли цвіт жовтої акації , польових квітів , а коли почали доспівати хліба , то ми крали колоски пшениці , жита розминали їх і їли . Було смачно. Але нас часто за це бив охоронець полів. Їздив він на коні і був у нього батіг з чимось важким в кінці , і він нас ним бив по ногах , по чому попало.

  Коли збирали врожай і гребка загрібала поле , то нам дозволяли там пасти корів , де ми збирали половинки колосків і несли додому.

  До 1 класу я пішла восени 1947 року .  В селі було 2 школи. Стара 1907 року , яка чудом трохи збереглась , де ми й навчались. Ходили зі мною переростки , які після 7 класу пішли до Армії. Нова школа , збудована перед війною , була повністю майже зруйнована . Стояло тільки кілька стін , на яких були малюнки солдат. Памятаю малюнок моряка з гранатою і підпис під ним «За Родину , за Сталина». Малювали вугіллям.

 Вчилась писати на мішковинні , а пізніше в зошитах , письмо на листках розходилось. Перша моя вчителька Калініченко Марія Оксенівна дуже цікаво проводила уроки , а тому з перших днів у школі я вирішила «Виросту , буду вчителькою як М.О.» В 4 класі почали вивчати історію і я закохалась в цей предмет на все життя ; а почалось все з картин «Три богатирі» та «На Куликовім полі» .

  Починались уроки піснею про Леніна і Сталіна «І-за гір та за високих…»

  В школу ходили босі до самих морозів. Парт спочатку не було , а були столи і лави. Прибігши до школи ми сідали на лави і на свої ноги, щоб відходили зашпори . Ранньою весною було так же.

 Після закінчення 7 класу хотіла поступити в педучилище , але вчителі і батьки відмовили . Я пішла до 8 класу , до якого приймали лише учнів , які закінчили 7 класів на 4 і 5. До нас ходили діти з 6 навколишніх сіл. Старались вчитись , щоб потім піти далі вчитись. За навчання платили 150 карбованців , це на той час були великі гроші.

  Починаючи з 4 класу ми здавали екзамени майже з усіх предметів , а тому ми не боялись не тільки випускних , а й вступних екзаменів. Більшість вчились добре.

  Діти тоді влітку не відпочивали , а працювали в колгоспі на току, стягували  викошувами солому , возили зерно від комбайна і їздили в страшенній пилюці на комбайні , на соломокопнітелі. Працювали починаючи з 6 класу.

  Вночі , коли впаде роса , рвали горох і складали в покоси. Щоб нам було весело , то на полі грала гармошка. Працювали ми так з 11 години вечора до 3-ої години ночі і додому. Рано о 6 год. 30 хв. Потрібно було встати , щоб віднести молоко на молочарню в колгосп. А колгосп у нас був передовий . Мільйонер. Молоко здавали і вечором. Здавали раз на тиждень яйця.

  Не пам’ятаю в якому році була спроба накласти податок на фруктові дерева і ми дуже плакали коли різали батьки яблуні , груші.

  Під час навчання в школі ми допомагали матерям у полі полоти і збирати буряки , кукурудзу,городину. З школи після уроків ми йшли на поле , де переодягались в робоче , їли , що наготували мами , а це було молоко , здір , яблука з хлібом. Працювали до самого вечора  і разом з матерями приходили додому. Порались разом з батьками , а тоді мати сідала прясти , а ми до уроків. Коли закінчувався навчальний рік ми влітку дома були господарями. Пасли худобу , пололи городи , доїли корови. В селі були ставки але ми рідко і на трохи в обід ходили на хв. 20-30 купатись.

 Працювала , як усі мої ровесники , добре вчилась , щоб після 10 класу поступити у вуз , де здобути професію вчителя історії. Але не так сталось , як гадалось.

 20 квітня 1957 року на районному зльоті в Корсунь-Шевченківському нам вручили комсомольські путівки в рідні колгоспи. Через 2 роки відпрацювавши ми мали можливість поступати без екзаменів в любий сільськогосподарський навчальний заклад .

 Зимою 1957 року в мене захворіла мама і я весною вимушена була полоти ланку. Будучи ученицею 10 класу я стала ланковою на місце матері , 5 травня я вже проривала буряки. Тоді кожна жінка окремо мала ділянку. Мені дали 3,5 га цукрових буряків , 0,5 га кормових буряків і 2 га кукурудзи. Жінки пололи зранку , а я прийшовши з школи повинна їх догнати. Доганяла вечором коли вони ішли додому . Ніхто нікого тоді не возив. Бувало , що проривала до місяця, щоб догнати жінок. Приходила пізно додому і вчила уроки. Дуже втомлювалась. Полола я так разом із своєю подружкою Чепіло Вірою , тому що і в неї хворіла мама , а тому пололи , щоб восени привезти кукурудзиння і гичку коровам . За це одержала в червні 30 кг цукру і гроші за які набрала саржі на випускне плаття та купила кирзові туфлі і білі носки , щоб було у чому іти на випускний вечір.

 Буряки були в кількох місцях. Одна ділянка була дуже далеко від села1га. Вдень чистили буряки , а вночі грузили вилами їх на машини і сівши зверху на них , везли на цукровий завод . Я ще з двома жінками , яким як і мені не було заміни , ночували в скирті після 3 год. ночі. Ранком мама передавала їжу. Тоді від перевтоми в мене попухли руки так , що прийшовши до хати на 4 день я не могла взяти ложку в руки . Мама заплакала.

 У 1959 році ми почали будувати хату . Матеріалу не було. Колгосп давав допомогу тим хто працював на фермі. Поїхала я трьома підводами по ощіп і лати аж під Канів. За це мені прийшлося відпрацювати в колгоспі 2 роки , не одержуючи грошей. Дуже було важко.

 Доярки самі вичищали , носили ряднами буряки і різали щоб дати коровам. На плечах носили від комори дерть по 130-150 кг на віддаль 200 м. Раз на тиждень їздили по гілля молодої сосни , щоб коровам були вітаміни. Їх мололи разом з качанами кукурудзи .

 У 1960 р. я надоїла 4 тис. літрів молока від корови. Ще 600 літрів і орден Леніна , але за станом здоровя пішла лаборантом на ферму.

 У 1959 р. здавала екзамени на істфак у Київський університет ім. Т.Г.Шевченка. Набрала 18 балів якраз скільки , щоб поступити , але мене не прийняли , бо з такими балами приймали тільки піонервожатих. Мені сказали : «Іди в сільськогосподарський . Нам ланкових і доярок не потрібно». А я ж від колгоспу працювала вожатою в школі , але мені ніхто не підказав.

 На третій рік теж хотіла поступати , але не дали документів. На правлінні колгоспу постановили , що давати документи тільки тим хто іде в с вузи. Мої документи про освіту тобто атестат зрілості голова колгоспу забрав , зробили документи і в  с академію в Київ , де мене зарахували студентом економічного факультету . Колгоспу потрібний був економіст , але я відмовилась і на моє місце пішов мій однокласник , який саме прийшов з армії. В атестаті в мене було дві четвірки з англійської мови і хімії.

       У 1961 році через 4 роки після закінчення школи я знову захотіла поступати , але мені не давали документів. Тоді я наважилась пожалітись в райком партії і голова забрав сам усі документи , навіть справку на паспорт , і приніс мені на ферму 14 липня. До вступних екзаменів залишалось 2 неділі. До інституту і думати нічого. Я здала екзамени в Корсунь-Шевченківське педучилище і поступила .

 Закінчила в 1963 році . Перед державними екзаменами нам дали можливість поступати в Черкаський та Уманський педінститути. Я здавала у Черкаський . Все здала на п’ять , але мене попередили , що приймуть мене лише за однієї умови , Якщо не буде партійних працівників на курс. Натомість обіцяли прийняти на філологічний української мови. Я відмовилась.

 По закінченні педучилища нам давали направлення на роботу і справку про закінчення педучилища. Через 2 роки , як відпрацюємо то віддадуть дипломи. Одержала диплом і поступила на істфак на вечірню форму навчання у 1965 р. Закінчила Чернівецький університет у 1972 р.

 Направлена була на роботу в Чернівецьку область у Глибоцький район село Молодію. Півсела українці , а друга половина румуни. Село багатюще. Близько міста. Кожні 15 хв. автобус за 15 коп. до міста , а там 5 коп. на трамвай і в університеті.

 Працювати було  важко тому що я не знала румунської , але помалу вивчила. Любила школу і карооких дітей. Вони і батьки відповідали тим же . Уже в 1984 році коли я захворіла , не ходила півроку і лежала в нашій лікарні. Вони слали мені посилки бринзи , копченого сала , фруктів. Через 16 років не забули.

 У 1967 році вийшла заміж за свого односельця Іваненка Олексія , який працював механіком зв’язку на Ольшаницькій станції. Тут дали нам квартиру , де ми жили 12 років , а потім побудувались . Так я стала «забродою» як говорили ольшаничани на приїзжих.

 Важко було влаштуватись на роботу. Не було місця класоводом і я пішла на групу подовженого дня , де попрацювала 4 роки. Потім стала вчителем історії і організатором позакласної і позашкільної роботи на 30 років. Робота неблагодарна. Наймала няньку глядіти дітей , за що   платила майже половину зарплати вчителя ГПД. Маю два сини Павла і Володимира , невістку Світлану та внучку Катю.

 Працюючи організатором захопилась краєзнавчою роботою , яку в школі проводив вчитель ПВП Токар Тихон Денисович . Він мріяв про відкриття в школі музею села. Багато робив сам з учнями і йому допомагали вчителі школи. Зібрали багатющий матеріал про учасників Великої Вітчизняної війни , про розвиток колгоспу і знатних людей села. Поробив стенди і справа йшла до кінця , але він захворів і помер весною. Коли його ховали то заносили до школи , де учні 10 і 9 класів , які йому допомагали поклялись що доведуть його справу до кінця . Це було на початку травня , а в грудні був відкритий музей революційної , бойової і трудової слави села. Їздили до нас на екскурсії учні Богуславського , Таращанського , Білоцерківського р-нів і міста Києва , Миронівки. Було 2 групи екскурсоводів , працювала музейна рада. Я зібрала матеріали про афганців , чорнобильців , наслідки голодомору 1932-1933 рр. Не встигла оформити все.

 Була тоді шестиденка в школі. ГПД працювали з 13 год. до 18 год. Після уроків працювали гуртки , вчителі вели додаткові заняття з невстигаючими.

 Я проводила 2 рази на місяць навчання в батьківському університеті по  поширенню педзнань. Мені допомагав в цьому весь педколектив , медсестра Гук Т.Т.

 Коли приходив травень то й неділі не було вільної , піонерські зльоти , туристські. Домашню роботу виконувала ночами. Мала безліч безплатних доручень.

 Пішла на пенсію в 2006 році . Маю трудовий стаж 50 років і 4 місяці. Прожила чимало. Десь взялись 75 років. Працювала багато і важко, але мала надію , що житиму краще. А вийшло що ? Мізерна пенсія , хвороби. Але нічого , таке воно людське життя , в кожного своє.

  Миру б нам сьогодні і все було б добре.

 

                                                                                    24.02.   2015р.        К. Іваненко

1954 рік. Під час навчання в 8 класі. Збирання кавунів в колгоспі ім. Леніна. К.Іваненко друга справа.

                                 Мої перші учні 3 класу Молодіївської с/ш . Весна 1964 рік.

                                           Прополка городини. Учні Ольшаницької с/ш.

dikvik
created by dikvik@group
Вхід на сайт
Календар
«  Червень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Цікаві факти
Прогноз погоди
Рокитне
Календар подій
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Новини
Навчальні заклади

Рокитнянський районний ліцей
Рокитнянська ЗОШ # 1
Рокитнянська ЗОШ # 2
Рокитнянська ЗОШ # 3
Рокитнянська ЗОШ # 4
Рокитнянська ЗОШ # 5
Житньогірська ЗОШ
Насташівська ЗОШ
Ромашківська ЗОШ
Синявська ЗОШ
Маківський НВК
Острівський НВК
Шарківський НВК
Бирюківське НВО
Запрудянське НВО
Савинецьке НВО
Телешівське НВО
Рокитнянський професійний ліцей
Центр дитячої та юнацької творчості

Корисні посилання
http://www.mon.gov.ua/ http://www.mon.gov.ua/   http://www.mon.gov.ua/
Корисна інформація

Телепрограма

Курсы наличного обмена на сегодня

Перекладач

You Tube
Захист прав дітей
http://www.a-strada.org.ua/ http://www.a-strada.org.ua/