Вісник Ольшаницької школи
Glory to Ukraine ! Glory to Heroes !
Меню сайту
Наше опитування
В якій країні ви хотіли б жити ?
Всього відповідей: 18
Новини osvita.ua
Статистика
Total users: 47
Статистика
Всього на сайті:
Нових за місяць:
Нових за тиждень:
Нових вчора:
Нових сьогодні:
Лічильник
Онлайн
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Cьогодні нас відвідали
Швидкість Нету
Пошук
Головна » 2017 » Березень » 27 » Портрет вчителя
10:12
Портрет вчителя

Ніна Петрівна Дудар працювала на посаді директора в Ольшаницькій ЗОШ I-III ст. 20 років. Людина з великої літери, педагог за освітою, жінка з чистою душею стала не тільки наставником, але й другом для всіх тих, з ким їй довелось працювати.

Народилася Ніна Петрівна 19 жовтня 1942 року на Житомирщині в селі Стовпів, Чуднівського району в селянській сім’ї. В Ольшаницю приїхала в 1970 році за направленням чоловіка- Дударя Анатолія Миколайовича, головного лікаря Ольшаницької дільничої лікарні. Педагогічну діяльність в школі розпочала з посади піонервожатої, працювала бібліотекарем, вчителем історії. Ніна Петрівна обиралася головою виконкому Ольшаницької сільської ради, була депутатом районної ради трьох скликань, сімох скликань депутатом сільської ради. І двадцять років директором школи.

Зараз Ніна Петрівна на заслуженому відпочинку. Медаль “Ветеран праці”, “Відмінник освіти України”, численні грамоти-свідки її невтомної праці на благо інших.

Поезія стала невід’ємною частинкою її життя. “Поезія-це стан душі”,-так пояснила Ніна Петрівна появу своїх віршів під час зустрічі з вихованцями школи.

Весна

Люблю по-своєму я кожну пору року,

за розмаїття і палітру кольорів,

за той калейдоскоп, що вправно так міняє пори року

не порушуючи при цім природній цикл.

Але найбільше я люблю весну,

коли природа оживає,

коли земля вбирається у різнобарв’я кольорів

і все, мов в казці, оживає.

Люблю потік струмків, що ожили після зимового полону,

за їх дзюрчання і дзвінкий потік,

люблю розлив весняних рік, коли на їх поверхні лід скресає,

щоб вільно свої води річка почувала у руслі.

І вдячні всі ми їм за рясту синьо-білий цвіт,

за золотистий первоцвіт,

за проліски, конвалію і черемшину,

за пахощі і аромат, що манять кожного із нас.

А соловейка спів байдужими нікого не залишить,

бо щебет той лоскоче і тривожить душу.

Він, як отой бальзам, що ніжно капає на заскорублу душу,

пробуджуючи в ній любов і почуття.

А кущ калини, що вкривається так ясно білим цвітом,

мов наречена, що зібралась під вінець,

вона так зацвіла, щоб показати світу,

як восени замінить білі квіти на червоні кетяхи.

Люблю, коли шпаки своїм веселим свистом,

оповіщають всіх, що вже прийшла весна,

коли лелеки вправно мостять свої гнізда,

як між собою вивіряють почуття.

Коли росяним весняним ранком,

з промінням сонця ластівка щебече під вікном,

коли високо в небі грім гуркоче,

і посила на землю теплий тихий дощ.

Коли у нашому садку так рясно зацвітають вишні,

а яблуні, як феї, що стоять у біло-розовім вбранні,

коли бджола у розмаїтті цього раю,

так вправно тут нектар збирає,

щоб почастувати всіх медком своїм.

Люблю, коли у полі пахне свіжою ріллею,

коли на нім рокоче дружно гуркіт тракторів,

і жайворон співає високо у небі,

благословляє землю і людей на щедрі врожаї.

Не можу не згадать провісницю весни-зозулю,

що так безтурботно веселиться в парках і лісах,

і знаємо всі ми, що із прогнозами гадань вона не справедлива,

і все ж таки ми просимо її, щоб накувала й нам.

О, весно красна, весно-чарівниця,

народжуєш, пробуджуєш і оновляєш світ.

 

Осінь

Немов у вирій відлетіло літо,

а з ним яскраве сонце, лагідне тепло,

і зранку над землею клубочаться тумани білі,

яким ще з ночі віддає земля своє тепло.

І дивлячись на це, свідомо розумієш,

Що осінь впевнено вступає у свої права,

В лісах, гаях пташиний гамір затихає,

І настає незвична тиша.

На берегах річок уже не чути жаб’ячого крику,

І птахи дружно відлітають в тихий край,

І першими із гнізд своїх летять лелеки,

А за ними імітатори звуків шпаки.

І чапля залишила теж своє болото,

Бо корм її уже сховався глибоко в її болоті,

І буде спочивати там аж до весни,

Коли скресне крига і оживуть річки.

От тільки ластівка, ще довго час від часу,

Ніяк не може залишить своє житло,

Вона так довго ще кружляє і щебече,

Бо їй, так сумно залишати власноручно зліплене гніздо.

В гаях давно вже не співають соловейки,

Й зозулі голосу у них не чуть,

                            затихло все-лише посилився шелест листя,

який повільно залишає віти й тихо падає вниз.

А інколи цю тишу лісу порушує своїм криком ворона,

і дятел своїм стуком сповіщає, що він тут гарний санітар,

бо восени і взимку в нього є робота,

шукати і знищувати паразитів-шкідників дерев.

А як цікаво у цю пору веде себе у лісі білка,

у неї клопотів, хоч відбавляй

а головне-заповнити усі свої комірки,

щоб зиму ситно перезимувати.

А їжачок не відстає від неї,

він так кумедно наколює на свої гострі голочки,

весь провіант, який трапляється у лісі,

і вправно носить теж у свої нірки.

Осінь. Осінь. Все у її власті,

а вона, як гарна господиня все фарбує у золото-багряні кольори,

і кожна деревина по-своєму прекрасна,

а ти не можеш відірвати очі від казкової краси.

І розумієш, що ця краса недовго,

бо наступна пора року поміняє на своє.

Бо в природи є свої жорсткі закони,

які не в наших силах помінять.

Тому-то кожен з нас так старанно вивчає цикли й пори року,

щоб у живій природі жити і перемагать,

і кожен, хто живе на цій планеті,

повинен берегти її приумножать

а в кожного із нас є своя любима пора року,

і в ній ми відчуваємо себе, як риба у воді,

вона ж бо кожному із нас дає наснагу, творчі злети,

і силу духу, щоб творить.

Але скажіть мені: як можна осінь не любить?

 

Побажання

Травневий день. У кожній школі свято,

а для випускників-хвилююча і незабутня мить,

бо незабором на подвір’ї школи.

для них востаннє шкільний дзвоник продзвенить.

Цей малиновий дзвін до болю кожному став таким рідним,

він, як господар в навчальному процесі,

встановлював порядок і розмірений режим учнівського буття.

Ще довго в снах випускників ,

він кликатиме їх до школи,

на їх улюблений шкільний урок,

як спомин про учнівські роки,

які так швидко пролетіли,

і в пам’яті закарбували незабутній світ.

Але сьогодні дзвін цей особливий,

він, як набат, усім їм сповістить,

що безтурботне радісне дитинство,

для них сьогодні закінчилось назавжди.

І хочеться усіх їх привітати,

добра і щастя побажати,

здоров’я, сили та удачі,

і вірних друзів у придачу,

а школа їх благословляє в світ широкий,

в якому тисячі і тисячі доріг,

а їм серед усіх знайти свою стежину,

по якій треба рухатись і творить.

Хай дорога в них стелиться рівненько,

щоб менше тривог було у їх неньки,

щоб батько був гордий за доньку чи сина,

бо дорожчого скарбу у світі немає

як їхня дитина.

Тож хай щастить вам, любі друзі,

на вашому життєвому шляху:

витривалості, уміння вам; і сили волі,

земного щастя і великої людської долі,

вам зичать тато, мама, друзі і учителі.

 

Життя в живій природі

На берегах річок Росі й Гороховатки

ростуть крислаті і розлогі верби,

схиливши свої віти до води,

їх лагідно купає в своїх водах річка

немов дитину в теплій купелі.

А поруч з вербами ростуть кущі калини,

і вільха тут надійно вкоренилась в низовині,

а там, чуть далі, ростуть розлогі лози,

де інколи будують свої хатки водяні господарі-бобри.

за вербами багнюка і топке болото,

там густо заселивсь рогіз і очерет,

а осока своїм покровам вкрила все болото,

і це прекрасний корм, яким так любить ласувать єнот.

На перший погляд нам здається, що болото,

така собі забута, не всім доступна, глухомань,

але, насправді, тут життя вирує,

і кожен житель має свій розмірений робочий план.

Тут дикі гуси і качки на купинах, серед води,

на топкому болоті мостять свої гнізда,

щоб у безпеці й спокою ростити діточок,

щоб ворог не тривожив їхній спокій,

і не причиняв для їх хлопот.

І кулик, і бекас у регіоні цьому теж господар,

як ті мажори, важно ходять тут,

і вип тривожно падає свій голос із болота,

коли тривога і неспокій в нього на душі.

Тільки спокійний, врівноважений в яскравому вбранні,

так важно по траві тут ходить одуд,

а голову його вінчає пишний ірокез,

і носить він його високомірно й гордо,

як подарунок від небес.

І кожен житель, що живе тут на болоті,

має свої плюси і мінуси,

і в кожного із них є свої захоплення і звички,

і їм здається, що місця на землі зручнішого для них немає,

як це, де дружно так живуть вони.

Бо у природі, кожен має своє місце,

природа-матінка подбала про кожного із нас,

для кожного створила середовище прекрасне,

і наш обов’язок-із розумом всим цим управлять.

З любов’ю берегти свій рідний край,

і за все це ми повинні дякувати Богу,

за подарований земний квітучий рай,

і за красу, і благодать, яку дарує всім природа.

 

Інші твори можна переглянути на поетичній сторінці

Переглядів: 24 | Додав: dikvik | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Имя *:
Email *:
Подписка:1
Код *:
dikvik
created by dikvik@group
Вхід на сайт
Календар
«  Березень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031
Цікаві факти
Прогноз погоди
Рокитне
Календар подій
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Новини
Навчальні заклади

Рокитнянський районний ліцей
Рокитнянська ЗОШ # 1
Рокитнянська ЗОШ # 2
Рокитнянська ЗОШ # 3
Рокитнянська ЗОШ # 4
Рокитнянська ЗОШ # 5
Житньогірська ЗОШ
Насташівська ЗОШ
Ромашківська ЗОШ
Синявська ЗОШ
Маківський НВК
Острівський НВК
Шарківський НВК
Бирюківське НВО
Запрудянське НВО
Савинецьке НВО
Телешівське НВО
Рокитнянський професійний ліцей
Центр дитячої та юнацької творчості

Корисні посилання
http://www.mon.gov.ua/ http://www.mon.gov.ua/   http://www.mon.gov.ua/
Корисна інформація

Телепрограма

Курсы наличного обмена на сегодня

Перекладач

You Tube
Захист прав дітей
http://www.a-strada.org.ua/ http://www.a-strada.org.ua/